Мое личное оценочное суждение:  Після зміни власника та генерального директора компанію з часом почало лихорадити. Більшість менеджерів та керівників «старої школи» покинули компанію самі, або їх до цього змусили. Кількість людей яких «привели в компанію» з часом почала перевищувати всі мислимі та немислимі об’єми. Дорогі офіси та службові автомобілі, високі зарплати керівництва та збільшення кількості керівників стимулювали «правлячий клас» до збільшення маржинальності продукції (за все ж треба платити). Підвищення відпускних цін, падіння маси виробів, а пізніше і здешевлення їх рецептури та небажання інвестувати в самі виробничі ділянки за декілька років суттєво зменшило роль компанії на ринку. Довготривала стратегія розвитку просто перестала існувати як явище. І сам на цьому етапі почались скорочення персоналу, консервація та продаж підприємств, фіктивні відпустки та наплювательське відношення керівництва до рядового персоналу, звільнення людей без виплати премії за останній місяць роботи, продаж продукції з «перебитими» термінами придатності, інвестування коштів в дочірні компанії не пов’язані з основним бізнесом, набір керівного штату не згідно його професійних якостей, а згідно «кумівства», «війни» між відділами та бюрократія. Кількість нарад, погоджень, перепогоджень підписань та перепідписань стала просто космічною. В компанії просто зникло поняття відповідальності за свої дії, відповідальність просто розчинилась в бюрократії. Адже групові відповідальність це відсутність відповідальності.
На початку свого шляху це була велика компанія з дуже великими амбіціями. Вона була готова вкладати гроші як в обладнання та інфраструктуру так і в персонал. Під крилом Антонова і керівництвом Хруща Концерн досягнув свого піку. Кожен підрозділ та керівник знав свою роль, відділ персоналу та служба безпеки працювали чітко. Нових людей швидко вводили в курс справ, а старих регулярно контролювали. Кожен знав, що він працює на результат. Кількість бюрократичних була великою, але терпимою (щось середнє між українським та західним підходом до бізнесу). В компанії були професіонали з великої літери які могли вирішувати питання чітко та системно. Об’єми «кумівства» були мінімальними. Компанія жила як одна велика сім’я, через що і постійно "радилась". І саме в цих нарадах народжувалась істина.