Мое личное оценочное суждение:  Ти за мною немов за стіною, Зупини цей розхристаний час. Кілометри летять за спиною, Я би все повернув й таких нас. Тут такі зими, батареї холодні, За вікном уночі грізно стогнуть дроти. Ми з тобою удвох проти світу й не згодні, Що за стінами цими є інші світи...
Тут такі зими, що до весни Простіше проспати, ніж її дочекатись, Пам’ятаєш кімнату, де ховалися ми, Ці шпалери пожовклі й сорочки картаті… Пам’ятаєш мене, я сміявся тоді, Місто снігом грудневим за ніч засипало Я ніколи не був щасливішим і ти Не казала люблю, просто мовчки кохала.